Історія міста

Істoрія міста Храстави є довга і багата. Перші спогади про її екзистенцію є в книзі про плату десятку з року 1352, де появлається під назвою Кратзауіа. З цього запису можна судити, що в той час була Храстава вже велике поселення, набагато більше ніж Ліберець. Початок розвитку міста побачимо правдоподібно з половини 13 століття, де чеський король Пржемисл Отакар II. позвав до того пустого пограничного поселення переселенців з сусідніх країв, щоб той край освоїли і принесли успіх про цілу країну. Храставу осідлили переважно гірники з (сьогодні) сальського міста Пірна, які на місті перш лужіцко- сербської осади (недоказано) заложили місто а на окраїні почали видобувати метали, наприклад мідь, цинк, олово срібло желізо а тд.

В той час Храстава стала закладателькою спанілої їзди. Над містом на невисокому горбі розташовувавася дерев"яний замок, який належав Миколаю з Кайшперка. Той використав хаос тої доби а зі своїм військом нападав на людей з Лужіц. В 1433 році цей замок був знищений військом Шестимістя, це була торгово-воєнна організація шести лужицьких міст Каменз, Льобау, Баутзен, Зіттау, Гьорлітз і Лубан. Замок було знищено і ціле місто разом з костелом і ратушою. Десятки років потому місто мало велику кризу звязану з промисловістю, заникла торгівля і ремесло.

З 16. по 17. століття видобування руди в Храставі перебувало в кризі. Навколишні гори вже видали більшісьть своїх засобів і більшість храставського населення мусила знайти інший спосіб добування грошей собі на життя. Так виникла перша мануфактура-домашні майстерні, які спеціалізувалися на виробі переважно текстилю і інших дрібних виробів. Так виникли заклади текстильної промисловості, її початок на справді зазнчений в році 1815, коли була поставлена перша Поллацкова фабрика в сьогоднішому парку біля костела. На протязі одного століття текстильних товарен в Храставі розрослось більше ніж на десять

В році 1855 Храстава Стала обласним містом. Ця подія разом з відкриттям желізної дороги Жітава-Ліберець в році 1859 допомогла у швидкому розвитку не тільки промисловості, але й культурного життя.В місті був ряд цікавих організацій, в окрузі багато ресторанчиків . В році 1870 почав функціонувати обласний суд.

Піся підпису Мюнхенського договору Чеськословенська республіка втратила велику частину своєї території -Судети.Храстава якраз знаходилась на цій території, тому і стала частиною Третього рейху.Місто підключилося до воєнного виробітку, на заводі Свііверк (біля залізничного вокзалу) виробляли гранати і іншу зброю. На виробництві працювало більшість в"язнів, а також жінки з концентрачних таборів. Навіть зараз можна знайти остатки ланової дороги прямо на горі , над фабрикою, яка перевозила небезпечні напівтовари до місця, де їх комплектували.Тут ще можна знайти велику кількість желізно го матер"ялу, який на щастя не встигли перетворити на смертельну зброю., тому, що 9. травня 1945 приїхали до Храстави російські танки і закінчили так (без бою) найстрашнішу війну в історії людства.

Ніхто не порахує скільки людей під час війни було в Храставі принижено і вбито. Круті часи закінчились але не надовго. Чеське населення вернулося назад до Судет. Люди повні ненависті до німецького народу вірвалося до міста і почали тероризовати місцевих німецьких жителів. Почався так званий відсун. Найгірша і найбільш принизлива була перша хвиля відсуну, можна це описати німецьким словом Вертеібунг або вигнання.

Кількість населення знизилась на 8000 (просто після закінчення війни) на нецілих 3000 в році 1948. Про місто це значило занепад, люди були без майбутнього, люди старалися хоч щось здобути для себе. Доба між роками 1948-1989 під знаком червоних зірок також не була дуже втішною, відношення між переважно новим населенням були різними, до кінця 80 років тут небуло нічого, окрім сідого розбитого міста з страченим майбутнім.

Все змінилося на перелому 80. 90. років по такзваній Бархатній революції. До керівництва міста прийшли люди, які мали бажання про своє місто зробити дійсно все можливе, щоб Храстава стала містом, яке б мало свої традиції,з своїми цікавими місцями, щоб було справжнє містo з справжніми жителями.Дорога ця була не легка, першкод було багато, але кожний, хто в Храставі живе, добре знає скільки праці виконано і скільки праці ще на нас чекає.